За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (WHO), психосоматичні розлади — це фізичні симптоми, які виникають або посилюються під впливом психологічних факторів: стресу, тривоги, депресії. Іноді тіло буквально «говорить» мовою болю про те, що душа не може висловити словами.
Кардіологи добре знають, як емоції впливають на серце. У Harvard Medical School є дані, що хронічний стрес підвищує ризик інфаркту так само, як куріння чи ожиріння. Постійна напруга стимулює викид гормонів кортизолу та адреналіну, серце працює у режимі перевантаження, судини втрачають еластичність.
Гастроентерологи підтверджують: синдром подразненого кишечника у більшості пацієнтів має психосоматичне підґрунтя. У Journal of Psychosomatic Research зазначається, що тривога та депресія посилюють симптоми розладу навіть більше, ніж дієта. І навпаки — психотерапія часто допомагає краще, ніж ліки.
Дерматологи теж не залишаються осторонь. Є дослідження (Clinical, Cosmetic and Investigational Dermatology), які доводять: акне, псоріаз, атопічний дерматит загострюються у моменти сильного стресу. Шкіра, як найбільший орган тіла, реагує на внутрішній стан нервової системи. Недарма кажуть, що вона «дзеркало емоцій».
Неврологи й психіатри додають: психосоматика часто проявляється головним болем, безсонням, хронічною втомою. Коли мозок довго перебуває у стані тривоги, тіло починає сигналізувати: «я більше не можу». І ці сигнали часто стають єдиним способом зупинити людину, яка не вміє відпочивати.
Чи означає це, що всі хвороби — «від нервів»? Звісно, ні. Але вплив психосоматики на здоров’я настільки сильний, що сьогодні навіть найконсервативніші лікарі радять поєднувати класичне лікування з психоемоційною підтримкою.
Експерти наголошують: регулярний сон, помірна фізична активність, медитація, терапія з психологом — це не «модні штучки», а профілактика справжніх соматичних захворювань. Адже тіло і душа — не дві окремі історії, а єдина книга, яка пишеться щодня.
І, можливо, головний висновок тут у тому, що навчитися слухати себе — означає не лише чути думки, а й помічати, як тіло відповідає на них. Бо біль, втому чи висипання іноді варто читати не як діагноз, а як повідомлення: настав час подбати про власний внутрішній світ.
Коментарі